один

одного́, ч.; одна́, одніє́ї і одно́ї, ж.; одно́ і одне́, одного́, с. (мн. одні́, одни́х), числ. кільк.

1) Назва числа 1 і його цифрового позначення. До одного додати два. || Кількість із 1 одиниці. || у знач. ім. оди́н, одного́, ч.; одна́, одніє́ї і одно́ї, ж.; одно́ і одне́, одного́, с.; мн. одні́, одни́х. Окрема істота або предмет із сукупності подібних.

••

Оди́н-два ; Оди́н-дру́гий — уживається в називанні неточної, приблизної кількості; декілька.

Оди́н на оди́н — а) з ким-небудь на самоті, без свідків; віч-на-віч, сам на сам; б) без чиєї-небудь участі, допомоги, без чужого втручання.

Одни́м ду́хом — а) відразу, без перерви; б) дуже швидко, вмить.

2) у знач. прикм. Який живе, стоїть і т. ін. самотньо, окремо від інших; одинокий, самотній. || у знач. ім. оди́н, одного́, ч. Те саме, що одинак 1), 2).

3) у знач. прикм., з частками тільки, лише і без них. Ніякий інший, крім названого; тільки названий (уживається для вирізнення з ряду інших окремої особи, предмета і т. ін.). || у знач. ім. одно́ (одне́), одного́, с. Тільки те (це); єдине.

4) у знач. займ. вказ. Той самий. || Однаковий, тотожний. || у знач. ім. одно́ (одне́), одного́, с. Те саме.

5) у знач. прикм. Цілісний, неподільний; єдиний.

6) у знач. прикм. Окремий серед названих, видимих і т. ін. людей, предметів тощо.

7) у знач. прикм. Перший серед названих.

••

Оди́н [від] о́дного з вищим ступенем прикм. — уживається при зіставленні, порівнянні значної кількості подібних людей, предметів, явищ і т. ін.

Одне́ до о́дного — вказує на поступове наростання, нагромадження чого-небудь, перев. небажаного, неприємного.

8) у знач. займ. вказ. Саме цей, такий, а не інший (уживається при протиставленні).

9) у знач. займ. неознач. Якийсь, котрийсь. Одного дня. Одного разу.

10) у знач. присл., одно́. Весь час; постійно, безперервно.